Читать онлайн книгу "Секрет радості"

Секрет радостi
Тамара Альохiна


Для кого написана ця книга? Для дiтей i батькiв, для всiеi родини. Кожна глава ii мiстить в собi частинку секрету. Коли Ви прочитаете книгу до кiнця, вiн вiдкриеться Вам цiлком. А допоможуть Вам у цьому книжковий ельф Букi Азбукiн i комп'ютерний ельф Якi Всезнайкiн.





Тамара Альохiна

Секрет радостi




Переклад з росiйськоi мови В.І. Воронiноi




Частина перша





Знайомство з Азбукiним









Кирилко з Лiзою гралися в саду.

? Дiти! – покликала мама, ? йдiть сюди! Бабуся з дiдусем вiд’iжджають.

? Чи на довго ви iдете? – запитав Кирилко.

? Днiв десь на десять, ? вiдповiла бабуся.

? А куди ви вiд’iжджаете? – поцiкавилася Лiза.

? У Стокгольм, ? промовив дiдусь.

? А, це туди, де музей Пеппi!?

? Їдемо на прем’еру нашого дитячого мюзиклу, ? пояснили бабуся i дiдусь.

? І нам хочеться!

? Обiцяемо, що влiтку обов’язково вiзьмемо вас iз собою.

? Значить, ми залишимося без бабусиних казок аж на цiлих десять вечорiв? – запитала Лiза.

? Нi в якому разi! Настав час познайомити вас iз кимось. У вашiй книжковiй шафi живе хтось такий…

? Хто там живе? – поцiкавився Кирилко.

? Букi! – гукнула бабуся, i з полички стрибнув потiшний ельф. На ньому був старовинний фрак, метелик та окуляри в золоченiй оправi.

? Ти хто?

? Букi Азбукiн до ваших послуг! – вiдрекомендувався ельф i уклонився.

? Букi – мiй давнiй приятель, ? пояснила бабуся, ? тепер у вас з’явився надiйний i розумний друг! Вiн допоможе вам жити щодня цiкаво i з користю.

? І ви свiй час проведiть корисно i цiкаво, ? сказав Кирилко.

? Та не забудьте привезти нам подарунки! – додала Лiза.

? А що б вам хотiлося?

? Менi новий капелюшок! – попрохала Лiза.

? А менi велику карту свiту! – сказав Кирилко.

? Ну а ми будемо вiд вас чекати подарункiв!

? А яких же? – здивувалися брат iз сестрою.

? Вашi новi знання будуть для нас найкращими подарунками!

? Коли повернемось – подивимось, ? пообiцяв дiдусь. – А тепер нам час, ? додав вiн, поглянувши на годинник.

? Щасливоi подорожi, ? в один голос гукнули дiти.

? І вам, малеча! – почулося у вiдповiдь.

? І з чого почнемо нашу казкову подорож? – поцiкавився Букi, коли бабуся з дiдусем вiд’iхали.

? А давайте про «цiкаво» i «з користю», ? запропонувала Лiза.

? Дуже добре, ? промовив Букi i оголосив, ? перша казка називаеться так: «Цiкаво i з користю».




Цiкаво i з користю


Дiвчинка з мамою гуляли у Мiському саду, спускаючись широкими сходами, милувалися першими весняними квiтами.

? Тюльпани, нарциси, ? промовляла дiвчинка знайомi назви, ? а цi виразнi квiточки як називаються?

? Це фiалки.

? Ой, поглянь, мамо, який красивий метелик! Вiн нагадуе квiтку! – крикнула дiвчинка.

? А, можливо, вiн не метелик, а лiтаюча квiтка! – посмiхнулася мама.

? Ти жартуеш? – здивувалася мала. – Це ж не казка, а природа!

? У природи багато дивного й казкового, треба лише приглянутися, прислухатися i тодi…

? Що тодi! – нетерпляче запитала дiвчинка.

Але мама не встигла вiдповiсти, бо в цю мить зустрiла свою колишню знайому, i мiж ними зав’язалася жвава розмова, в якiй щоразу нова фраза починалася зi слiв:

? А пам’ятаеш?…

? А пригадуеш?…

Дiвчинка слухала-слухала i iй стало скучно.

? Я ж нiчого цього не пам’ятаю, з ким же менi поговорити?

? Бачиш, ? показала мама, ? на тiй ялинцi сидить бiлка – пiди до неi!

? І що, з нею розмовляти?! – здивувалася дiвчинка.

Мама у вiдповiдь кивнула.

Дiвчинка неохоче пiдiйшла до ялинки i стала дивитися на бiлку. А та, в свою чергу, уважно спостерiгала за дiвчинкою.

? Ти хто?

? Я – Очка!

? А де ж Бiл?

? Звiдки я знаю, ? вiдповiла бiлка, ? Бiл сам по собi.

? Бiл – це хто?

? Бiл – це мiй друг, вiн Бiл, а я – Очка. А ти хто?

? Я просто дiвчинка.

? Ти не просто дiвчинка, ? повторила ii Очка, ? ти рудоволоса дiвчинка з хвостиками.

? Ну i що?

? А те, що ми з тобою схожi, ? зробила висновок Очка. – Я давно спостерiгаю за тобою.

? Давай будемо друзями! – запропонувала дiвчинка.

? Ми не можемо дружити, ? заперечила бiлка.

? Це ж чому? – здивувалася дiвчинка.

? Ну як же ми будемо з тобою дружити? Адже ти нiчого не принесла з собою.

? А що я повинна була принести?

? Ти маеш не просто приходити в наш сад, а що-небудь приносити: горiхи, яблука, бiлки iх дуже смакують. Не ходи просто так, принось користь.

? Гаразд, ? погодилася дiвчинка, ? я завтра так i зроблю!

? Тодi у тебе у саду з’явиться двое друзiв, Бiл та Очка, ? пообiцяла бiлка.

? А ми завжди беремо з собою горiхи, яблука та iжу для птахiв, коли йдемо в Мiський сад на прогулянку, ? сказала Лiза, прослухавши казку.

? Це дуже добре, ? промовив Букi.

? Ми не ходимо просто так, ? пiдтвердив Кирилко, ? ми приносимо користь. А нещодавно ми з татом змайстрували годiвничку i почепили ii на старiй яблунi.

? А я намалювала на нiй квiти i ще й горобчика, ? похвасталася Лiза.

? І навiщось розфарбувала його, ? спантеличено промовив Кирилко.

? Так краще!

? А ти як вважаеш, Букi? – запитав хлопчик.

? Як я думаю, ? вiдповiв Букi, ? розповiм вам завтра у цей же час.




Намальований горобець


? Давай-но, Кирилко, змайструемо годiвничку, ? сказав якось тато.

? Можна взяти пластикову пляшку, ? запропонував хлопчик, ? i вирiзати в нiй вiконце. Зараз усi так роблять.

? Нi-нi, ? заперечив тато, ? вiд таких годiвниць користь е, тiльки краси нiякоi. А ми з тобою змайструемо особливу годiвничку!

? Яку? – запитав хлопчик.

? А ось яку, ? тато показав малюнок.

? Це схоже на будиночок!

? Правильно, сама годiвниця глибока, щоб iжа не випадала, а над нею дашок.

? Дах вiд дощу, ? здогадався хлопчик.

? Вiд дощу та снiгу, щоб за будь-якоi погоди iжа лишалася сухою.

Вiд слiв до справи.

Коли годiвничка була готова, у майстерню зайшла Лiза i запропонувала:

? А давайте я розфарбую ii.

? Це буде прекрасно! – зрадiв тато.

Лiза взяла олiвцi i намалювала: з одного боку букет квiтiв, а з iншого – яскравого барвистого горобчика.

Коли все було готово, годiвницю повiсили в саду на старiй яблунi. Насипали в неi iжу.

А на цiй яблунi жили Сiрий горобець та Сiра горобчиха.

? Поглянь, ? сказав Горобець, ? тепер у нас своя iдальня.

? Ой, як гарно. І як красиво! – згодилась Горобчиха, ? І квiти, i горобчик!

? Таких горобцiв не бувае! – сказав Сiрий горобець.

? А може, й бувають, ? заперечила його подруга.

? Не бувае таких горобцiв!

? А може, бувае!

? Не бувае! – дуже голосно закричав Горобець. – Я старший i розумнiший: я точно знаю!

? Гаразд, ? згодилась Горобчиха, ? не бувае. Не варто тобi так перейматися, дорогий!

Слухав iх намальований горобець, слухав i прикро йому стало:

? Як же не бувае, якщо я ось тут е! Я буваю, тобто я е!

Та оскiльки живi горобцi його не чули, вiн вирiшив iм довести, що насправдi iснуе. Дочекався ночi i, коли птахи заснули, усю iхню iжу розкидав.

Прокинулися вранцi сiрi горобцi, глянули – а iжа на землi.

? Дивно, ? промовили вони, ? хто б це мiг зробити, та й навiщо?

Наступного ранку знову все повторилося.

? Слiд би вистежити цього розбiйника, ? сказав Сiрий горобець.

? А давай прикинемося, що ми спимо, ? запропонувала Горобчиха, ? i будемо стежити.

? Так i зробимо!

Щойно стемнiло, птахи зробили вигляд, нiбито вони сплять, а самi стали спостерiгати через гiлочки. І бачать: намальований горобець поворухнувся, розправив крильця й злетiв, зовсiм як справжнiй. Покружляв над годiвничкою, а потiм усе зерно скинув на землю.

? Ах, ти ж розбiйник! – закричав Сiрий горобець. – Зараз я тебе провчу!

? А як же ти мене провчиш, якщо мене немае? – запитав Барвистий горобець. Вiн повернувся на свое мiсце i знову став намальованим.

? Навiщо вiн це робить? – не розумiв Сiрий горобець. – Навiщо шкодить нам?

? Ну, ти ж говорив «не бувае таких горобцiв, не бувае» – от вiн i образився. – пояснила Горобчиха.

? Гаразд, ? буркнув Сiрий горобець, ? бачу, що бувають! Лише не второпаю: навiщо?

? А я знаю.

? Ну, так поясни чи що!

? Бачиш, iз цього боку квiточки намальованi?

? Ну.

? Навiщо вони?

? Для краси!

? Отож i вiн так само, ? пояснила Горобчиха, ? i вiн теж – для краси!

? Гаразд, ? сказав Горобець, ? хай собi, аби лише нашу iжу не скидав!

? Отож-то, ? сказав Барвистий горобець, ? i нiчого було задаватися: ми тiльки сiрi, ми найгоробчiшi! Іншi теж бувають!

? Ну, добре, добре, ? сказав Кирилко, прослухавши казку. – А яка ж користь вiд краси?

? Вiд краси велика користь, ? пояснила Лiза. – На неi приемно дивитися, i настрiй полiпшуеться!

? Це правильно, ? згодився Букi. – Проте е один секрет.

? Секрет? – здивувалися дiти.

? Завтра я вам розповiм про нього.




Конячка


Наступного дня Букi пояснив дiтям, у чому полягае секрет.

? Свiт, у якому ви живете, схожий на дзеркало.

? А що вiдбиваеться у ньому? – поцiкавилися дiти.

? Всi вашi вчинки. От лише не вiдразу, як у звичайному дзеркалi, а через деякий час.

? Значить, якщо я роблю щось добре для когось, то у моему життi вiдобразиться це добре для мене?

? Так, ? пiдтвердив Букi. – Але, щоб це сталося, потрiбно запастись терпiнням i почекати.

? Чи довго доведеться чекати?

? По-рiзному бувае: iнодi 10 днiв, а iнколи i 10 рокiв. Та найважливiше – вiрити в те, що все станеться у свiй час.

Сьогоднi я розкажу про те, як один мiй знайомий хлопчик подружився з карусельною конячкою, i ще про те, як ця дружба додала в його життя багато хорошого.


____________________

Весною щонедiлi мама з татом приводили Михайлика в парк, де були рiзнi веселi атракцiони. Понад усе хлопчик любив кататися на каруселi. І завжди вибирав собi для катання конячку. Це була дуже красива конячка – розписана! Мишко так полюбив ii, що весь тиждень чекав на недiлю.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/tamara-aloh-na/sekret-radost/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



Если текст книги отсутствует, перейдите по ссылке

Возможные причины отсутствия книги:
1. Книга снята с продаж по просьбе правообладателя
2. Книга ещё не поступила в продажу и пока недоступна для чтения